Сьогодні в бібліотеці мали змогу
переглянути фільм грузинського режисера Зази
Буадзе «Мій карпатський дідусь».
За сюжетом, молодий італієць українського походження Мікеле живе життям звичайного підлітка в сонячній Італії. Одного дня все перевертається з ніг на голову, і він змушений вирушати у далеку подорож до маленького села Бережниця в Карпатах, де, як виявилось, у нього є дідусь! Перше знайомство відразу йде не за планом - дід виявляється тим ще буркотливим стариганем, який не знає жодного слова ані англійською, ані італійською. Та й українська Бережниця - не Генуя.
Фільм змушує і посміятися, і тихо
поплакати, і врешті-решт — зателефонувати своїм рідним.
Це історія про те, що мова серця зрозуміла навіть
без перекладача. Італійська експресія зустрічається з гуцульською впертістю, і
з цього виходить неймовірно теплий коктейль.
Тут є багато доволі теплих, камерних і
щемких сцен. Наприклад, коли дідусь готує онуку яєшню і влаштовує при цьому лялькову
виставу.
Найсильніші моменти — це
діалоги про життя та зв'язок поколінь. Оскільки значна частина фільму
побудована на мовному бар’єрі, фрази звучать лаконічно, але влучно:
1.
Про
мову та серце:
«Ти не розумієш моїх
слів, але ти розумієш мою тишу».
2.
Про
гори:
«Гори не люблять
поспіху. Тут час тече інакше — за сонцем, а не за годинником».
3.
Про
коріння:
«Ти можеш бути ким
завгодно в Італії, але тут ти — продовження мого роду».
Перед початком маили змогу переглянути короткометражну стрічку Переможець» (2022) режисера Михайла Іллєнка з Богданом Бенюком у головній ролі, яка створена асоціацією «Дивись українське!».
Проєкт реалізується за ініціативи Офіс Президента України, ДержКіно України, Асоціації «Дивись українське!», за підтримки Фонд "МХП-Громаді", у співпраці з Генеральний штаб ЗСУ / General Staff of the Armed Forces of Ukraine за сприяння Міністерство оборони України, обласних військово-цивільних адміністрацій, Національна гвардія України та Національна поліція України
Модераторка і фото - Галина Добровольська.
Немає коментарів:
Дописати коментар